15 мультфільмів про доброчесність, які можна показати дітям
“Ми хочемо жити в доброчесному суспільстві.
Хочемо, аби нас лікували лікарі, які добре й наполегливо вчились. Аби
нас захищали непідкупні, професійні та небайдужі правоохоронці. Щоби нас
судили судді, які розуміють, що таке – служіння. Наші маршрутки,
автобуси, поїзди і просто автівки водили ті, хто не купували права, а
старанно вчилися кермувати транспортом.
Усе це – про доброчесність. Бо вона пронизує абсолютно всі сфери
нашого життя. У доброчесному світі хочеться жити, але його дуже важко
будувати”, – йдеться в посібнику курсу “Уроки доброчесності” для 3–4 класів від ГО “Смарт освіта”.
“Нова українська школа” зібрала добірку мультфільмів із посібника
й не тільки, які можна показати дітям, аби пояснити, що таке
доброчесність, з чого вона складається, закріпити цю інформацію й
урізноманітнити уроки.
Частина цих мультфільмів не говорять прямо про доброчесність.
Проте вони порушують такі питання як небайдужість, служіння, рівність
прав, співпереживання, неконфліктність, без яких неможлива
доброчесність.
Стародавні мудреці вважали, що найбільша розкіш у житті – це розкіш
людського спілкування. Тож українству споконвіку притаманні
доброзичливість, чуйність, гуманізм та висока етична культура., в основі
котрих лежить прагнення до злагоди та порозуміння.
Одним з найпоширеніших виявів чемності та ввічливості в Україні є слово ”дякую”. Ми промовляємо його впродовж всього життя.
Дякую ( дякувати, дяка) – висловлювати, виражати подяку.Бути вдячним
за щось. Уживається, як слово, котрим виражається вдячність, за зроблене
добро, виявлену увагу.
Слово має численні підсиленні форми: ‘’гарно дякую‘’, ‘’файно дякую
‘’, ‘’ красно (красненько дякую)‘’,дуже дякую, які можуть в залежності
від обставин, набувати емоційного забарвлення : виявляти елементарну
подяку, задоволення, незадоволення, захват і навіть глузування. До того ж
вимовляються з різною інтонацією.
Не випадково слово ”дякую”стало частиною народного фольклору: ‘’Дякую
тому, хто поїть і годує, та двічі тому, хто, хліб – сіль пам’ятає ‘’,
‘’Дякуєм цьому дому, не підемо до іншого ‘’, ‘’Спасибі додому не
принесеш ‘’...
”Дякую” – слово справді чарівне, як то нас вчили дітьми. Бо як може
бути не чарівним те, що викликає усмішку та радість. Сказати ”дякую”
завжди приємно , бо слово має подвійний позитивний вплив: на того кого
дякують, й на того хто дякує. Від добрих справ, за котрі ще й
висловлюють подяку – стає світліше та приємніше на душі.
Коли, де, і за що дякувати – залежить від вибору самої людини, та від
її виховання. Є люди, які не дякують взагалі ні за що, бо вважають, що
це не правильно чи просто хтось не заслуговує на їх подяку. Інші дякують
за все і всюди, не зважаючи на те, чи є в тому потреба. Попри все, якщо
й нема за що дякувати, а людина дякує – це робить її доброзичливішою.
Подяка –прояв ввічливості. Вона – найкраща кінцівка коротенького
спілкування.
Промовлена з посмішкою, - дарує радість і добро навколишньому світу.
Тож дякуйте і посміхайтесь. І уявіть, настільки досконалішим стане світ
завдяки вам.
А що в різних країнах відповідають на ”дякую”? В Україні: ”дякую” скибками не наріжещ. У Росії : ”дякую”у склянку не наллєш. В Ізраїлі : ”дякую” в касі не приймають. На Кавказі : ”дякую” на шампур не нанижеш. В Америці : ”дякую” з адвокатом не розплатишся. У Китаї : ”дякую” паличками не вхопиш. У Голандії : із ”дякую” самокрутку не зробиш. Дякую, що прочитали.
