Поради батькам

Посібник для батьків і не тільки

 "Турбота про дітей під час конфліктів та вимушеної міграції"

 

Професор Рейчел Калам (Professor Rachel Calam)
Доктор ( Dr Aala El-Khani) Аала Ель-Кхані
Доктор Кім Картрайт (Dr Kim Cartwright)
 

 

**********************************************************************

Компанія EdPro спільно з командою Nravo Kids презентує українську версію навчального посібника для батьків: «Клан Клік-Клац. Виховання дітей у цифрову еру».

Для завантаження підручника перейдіть за посиланням

👇👇👇👇👇👇👇👇

https://s3.eu-central-1.amazonaws.com/files.edpro.com.ua/Clique+Click-UKR.pdf 

 ✌✌✌✌✌✌✌✌✌✌✌✌✌✌✌✌✌✌✌✌✌✌✌✌✌✌✌✌✌✌✌✌✌✌✌✌✌✌✌

 

Роль батьків у еру технологій 

 

 

Джерело: https://www.facebook.com/photo/?fbid=3012581532362808&set=gm.2642054126091750

 

Ми всі переживаємо непрості, напружені часи. Як батьки, ви можете відчувати стрес, хвилювання, розчарування, розгубленість та втрату зв’язку зі звичними джерелами підтримки. Під час пандемії COVID-19 ваші діти, ймовірно, відчувають те ж саме, хоча ці почуття можуть проявлятися у них по-іншому. Важливо пам’ятати, що в реагуванні на стресові події діти дивляться на дорослих. Тому обговорення з дітьми їхніх страхів, спільні релаксаційні вправи, навчання їх корисним методам долання та створення відчуття комфорту можуть допомогти зменшити тривожність. Прості поради для батьків, а також конкретні активності й ігри можуть допомогти вам заспокоїти дитину, контролювати її емоції та посилити відчуття захищеності.

 https://www.unicef.org/ukraine/media/5526/file/relax_for_children.pdf

 

 

 *********************

ЯК ОТРИМАТИ ЗАДОВОЛЕННЯ ВІД ДИСТАНЦІЙНОГО НАВЧАННЯ (поради батькам)

Сьогодні сучасним старшокласникам потрібні вчителі – практики, які допомагатимуть отримувати практичний досвід, та розвивати відповідні навички, а не бути просто провідником інформації. Сучасна школа має сформувати в учнів звичку до постійної самоосвіти, та закласти  міцний фундамент для подальшої реалізації у світі дорослих. Цьому сприяє й дистанційна освіта, яка вимагає чіткої організації навчання як зі сторони вчителя, так і з сторони учня.

Зауважимо, що попри всі недоліки дистанційного навчання, воно має свої позитивні сторони. Коли дитина вчиться індивідуально, у своєму темпі, коли вона почувається добре та не хоче їсти, пити або спати, її не відволікають, їй може знадобитися набагато менше часу на те, щоб опанувати урок. 

Тому для того, щоб дистанційне навчання мало позитивний ефект, потрібно дотримуватись кількох вимог.

Режим дня 

Потрібно навчити дитину дотримуватися певного розпорядку дня, незалежно яка це форма навчання (дистанційна, змішана, традиційна), враховуючи вмивання, застеляння їжі тощо.

Давайте можливість дитині поспати якомога довше, а ранок розпочніть зі спорту. Це додасть енергії і підготує організм до продуктивної роботи. Дозвольте дитині брати один відгул щомісяця.

Переконайтесь, що бодай година вільного часу є у вашої дитини щодня.

Робоче місце

Подбати про робочий простір для школяра – важлива умова результативного навчання:

1.      Розташуйте робоче місце так, щоб дитина не заважала іншим членам родини, за можливості, щоб їй не заважали. 

2.      Подбайте про те, щоб в об’єктив камери не потрапляли інші члени родини, які займаються своїми справами.

3.      Придбайте шкільне приладдя для столу, слідкуйте, щоб на столі не було іграшок, чи інших нешкільних речей, які можуть відволікти школяра від занять.

Гаджети

Не забувайте, що дитині знадобиться комп’ютер, ноутбук, планшет або смартфон, а також доступ до інтернету. Для шкільних справ буде достатньо вживаного смартфона або планшета, яким можна буде робити фото своїх робіт, щоб надіслати вчителю, та брати участь в уроках на онлайн-платформах. Якщо такої можливості немає, будьте готові ділити свій телефон з дитиною. Також можуть знадобляться навушники, якщо дитина в квартирі чи в кімнаті буде не сама.

Важливо навчити дитину користуватися нею. Зробіть акаунти онлайн-платформ для дитини та покажіть їй, як вмикати необхідні додатки, підключатися до чату, як вимикати звук зі свого боку. Розкажіть дитині про правила поведінки під час онлайн-уроку.

Організація навчання 

1. Домовтеся з учителем, класним керівником чи адміністрацією закладу про формат роботи: як проводити уроки, за яким графіком, як, куди і коли надсилати завадння, на який період, у якому вигляді, як давати домашнє завдання, отримувати зворотній зв'язок

2. Репетитори

Дистанційна освіта не виключає сторонньої допомоги. Онлайн-репетитора вигідно шукати серед педагогів з невеликих міст.

3. Підтримка сім’ї

Навчання – це особиста відповідальність дитини, яка навчається для себе, а не для батьків. Стимулюйте свою дитину брати відповідальність на себе замість піддаватися постійному контролю та перевірці ззовні. 

Не перевіряйте щоденник без дозволу. Щоденник – це особистий документ вашої дитини і його можна брати лише з особистого дозволу власника.

Часто в батьків не вистачає терпіння вчити свою дитину, і можуть виникнути випадки вербальної та фізичної агресії. Тому проговоріть з вашими ріднимми про можливі варіанти розвитку подій: хто чим може допомогти, в кого є можливість домовитися з роботодавцем працювати віддалено або взяти відпустку.

Ось кілька правил батькам, щоб не зірватись:

·         Не вимагайте від себе та від дитини занадто багато. Вчитися важко, а бути вчителем власним дітям – вдвічі складніше.

·         Під час занять уявляйте, що це не ваша дитина, а ви – найманий репетитор для чужої дитини.

·         Якщо ви «найманий репетитор» - ви як професіонал, повинні поводитися етично і коректно, намагайтеся викласти матеріал якомога краще. Але памятайте, що кожного свої здатності, і потрібно це прийняти. 

·         Заплануйте час, коли ви будете займатися, скажіть про це дитині, нехай вона налаштується, поїсть, відпочине від гаджетів перед заняттям. 

·         Займайтеся не більше однієї години за раз. Обов’язково робіть перерви. Не давіть «зроби ще це і тільки тоді будеш вільний». Втомлена людина не дуже продуктивна. 

·         Якщо відчуваєте, що починаєте сердитися, відійдіть від дитини, згадайте, що ви репетитор. Прислухайтеся до свого дихання. Зробіть глибокий вдих і видих, кілька разів, підніміть підборіддя вверх, розправте грудну клітку.

·         Якщо дитина недостатньо самостійна - вам доведеться навчити її бути такою: допоможіть правильно організувати роботу, визначте оптимальний режим дня.

·         Залучайте на початковому етапі до організації навчання рідних.

·         Технічні засоби для навчання завжди повинні бути налаштовані для роботи.

·              Плануйте відпочинок щодня. У всіх членів родини має бути вільний час для власних справ, неробства та можливості побути на самоті. Це найкраща профілактика емоційних зривів. Домовтеся про час і персональні зони відпочинку та чесно дотримуйтеся домовленостей.

Джерела:

https://osvitanova.com.ua/posts/4260-porady-batkiv-khoumskuleriv-batkam-maibutnikh-khoumskuleriv

https://osvitanova.com.ua/posts/4240-efektyvna-dystantsiika-u-starshii-shkoli-laifkhaky-dlia-vchyteliv-i-porady-batkam

 

**********************************************

 10 ФРАЗ ЗАМІСТЬ...

Як говорити з дітьми, щоб не передавати їм свої токсичні установки? Зберігайте ці інфографіки і користуйтеся як "швидкою допомогою". Щойно помічаєте, як з вуст намагається злетіти негативна фраза, згадуйте 10 варіантів замість...

Джерело:НеБийДитину

 

  

Джерело: https://www.facebook.com/dyvogra/?__cft__[0]=AZVTcE4cTc_CWO8dJz3viOsvq4PJAzVJlbHhXfhfVunfSiwZ-tyXTzJ6HDLLEIsF1_Fp36hEEwkvoYjrWq30WZWkTAChIkKP45_czTbFEwEU5Ou_qJnSsKj4juH6mezYMggcvQqU556tKGZlxvUA5wl5sysfWMt0BTxsXOyveb769dsfTSIlV38L_utJ5hjmTX6DCU0U0m7NgfY_FEVpfQmt&__tn__=-UC%2CP-y-R

 

Ми підготували для вас добірку фільмів про людей з аутизмом.

Деякі художні, деякі біографічні, але усі розповідають про те, як люди з РАС сприймають світ, з якими викликами зіштовхуються.

Людина дощу (Rain Man, 1988, США)

Один з найвідоміших фільмів про людей з РАС, з якого їх почали називати «людьми дощу» та вважати, що усі люди з діагнозом аутизм - генії.

Темпл Грендін (Temple Grandin, 2010, США, біографія)

Біографічний фільм про життя жінки з високофункціональним аутизмом, яка на своєму прикладі показує, що аутизм – це не вирок, а особливість.

Мері і Макс (Mary and Max, 2009, Австралія)

Мультфільм про дівчинку, яка не може знайти друзів, про чоловіка з синдромом Аспергера та їх листування. Дуже добрий мультик про дружбу.

Мене звати Кхан (My Name Is Khan, 2010, Індия)

Фільм про те, що не варто ставити штампи на людях, адже ми всі різні.

«Страшенно голосно і неймовірно близько» (Extremely Loud & Incredibly Close, 2011, США)

9-річний герой з синдромом Аспергера намагається перебороти свої страхи, щоб розгадати загадку, яку залишив йому батько перед смертю.

Я Сем (I Am Sam, 2001, США)

Про чоловіка з діагнозом аутизму, його доньку та про те, як важливо любити своїх дітей та приділяти їм час.

Адам (Adam, 2009, США)

Головний герой з синдромом Аспергера намагається знайти своє місце у світі після смерті батька.

Рай океану (2010, Китай)

«Що буде з моєю дитиною, коли мене не стане» - питання, яке піднімається у фільмі. Дуже важкий фільм, який не кожен може додивитись до кінця.

Слово на букву «А» (The A Word 2016, Великобританія, серіал)

Про життя та будні сім’ї після того, як у дитини діагностували аутизм.

Хороший лікар (The Good Doctor 2017, США, серіал)

Про життя і пригоди головного героя з синдромом Аспергера, який працює інтерном у хірургії. Насправді дещо ідеалізовано, але показуються проблеми, які виникають у героя внаслідок особливостей сприйняття ситуацій.

🌟 ЯК СФОРМУВАТИ АДЕКВАТНУ САМООЦІНКУ У ДИТИНИ 🌟

Самооцінка дітей напряму залежить від того, яке середовище їх оточує та як спілкуються з ними найближчі люди, адже їхній думці малеча довіряє, яка власне і формує дитяче уявлення про себе.

До Вашої уваги 15 найбільш дієвих стратегій поведінки, які допоможуть сформувати у дитини адекватну самооцінку.

1. Правильно хвалити. Це значить хвалити не просто одним словом, а описувати те, що ви бачите і бажано через призму власних почуттів. Наприклад, фраза «Мені подобається як ти намалював цього слоника – в нього такий довгий хобот, і великі вушка, як у справжнього…» суттєво відрізняється від фраз «Молодець!» чи «Гарно намальовано!» тим, що в першому випадку ви показуєте своє відношення до роботи дитини, за допомогою якого дитина більше про себе дізнається, а в другому випадку ви просто констатуєте факт. Хваліть дитину не лише наодинці, а і в присутності інших членів сім’ї. Краще хвалити за зусилля, а не за результат, наприклад, «Тобі, мабуть, було не просто дати погратися своєю новою машинкою. Це було дуже щедро з твого боку».

2. Визнавати право власності дитини та питати дозволу, якщо берете її речі. Якщо ви хочете, щоб дитина вас поважала, не брала речі важливі для вас, не спитавши, то виховуйте цю рису своїм же прикладом. Таким чином ви демонструєте повагу до доньки чи сина і визнаєте право на власний простір, що позитивно впливає на самооцінку.

3. Давати вибір і можливість брати на себе відповідальність. Якщо ви даєте можливість малечі обирати, то визнаєте її право на власну думку, що безумовно формує самооцінку. Хоча дитина і потребує контролю, встановленню меж, але ще більше їй треба життєвий простір, де можна навчитися керувати власними бажаннями і потребами.

4. Привчати до самостійності. Коли ви надаєте дитині все більше справ робити самостійно, то показуєте, що сприймаєте її як особистість, яка сама ладна впоратись. Ви демонструєте їй свою впевненість. А якщо у дитини ще й вийшло зробити щось без допомоги дорослого, похвала, яка слідує після цього, ще раз доведе, що дитина справді варта багато чого. Рекомендації, щодо того, як привчити дитину до самостійності читайте тут.

5. Питайте пораду. Якщо значимий дорослий, який сприймається дитиною всезнаючим і всемогутнім питає у неї пораду, яка стосується його самого, наприклад, «Яку ручку обрати?» чи сім’ї взагалі «До бабусі поїдемо в п’ятницю чи суботу?», то власна значимість у малечі збільшується в рази.

6. Говоріть про почуття. Відома психолог В. Оклендер сказала: «Емоції дитини формують саму її суть, саме її існування. Коли її почуття не мають цінності, вона сама не має цінності». Отже, коли ми говоримо про свої почуття і вчимо дитину говорити про свої, вона відчуває себе прийнятою нами і є безумовно психічно здоровішою, адже негативі почуття не наколюються.

7. Будьте чесними. Є багато ситуацій, коли ми розуміємо, що сказавши дитині правду, істерики не уникнути. Саме тому, батьки часто брешуть, і надають не зовсім здоровий приклад побудови стосунків з оточуючими. Якщо негативні емоції є, то краще, щоб дитина їх виразила одразу, оскільки, дізнавшись правду, крім того, що істерика буде сильнішою, ви ще можете втратити довіру. Згодом дитина розуміє, що батьки, говорячи правду сприймають її, як особистість, з якою можна багато чого обговорити, а не ховатися на неправдивими реченнями. Це безумовно впливає на самооцінку малечі.

8. Давайте можливість дитині експериментувати, задовольняти свою потребу в пізнанні світу, в цікавості. Безкінечні «ні» та «неможна» лише демонструють дитині, що вона багато чого в світі не варта, а тому краще і не пробувати.

9. Сприймайте дитину всерйоз і рахуйтеся з її бажаннями і потребами. Адже дитина сама знає, коли вона голодна чи коли їй холодно.

10. Адекватно реагуйте на невдачу. Намагайтеся ніколи не сварити дитину, якщо в неї щось не вийшло, не пригадувати свої настанови типу “я ж казала, не треба лізти”, “чому ти мене не послухав?”, не нав’язувати малечі почуття провини типу “про що ти думав?”, “тепер ти не зможеш грати іграшкою, ти її зламав”. Ви звичайно можете допомогти дитині зрозуміти причини через які щось не вийшло, але не дорікайте. І найголовніше – акцентуйте увагу не на невдачі, яка трапилась, а на способі виходу з неї.

11. Не порівнюйте дитину ні з ким. Так ви можете принизити значимість малюка, особливо, якщо він виявляється в гіршому світлі. Порівняння може бути корисним лише в одному випадку – коли ви пригадуєте дитині її власні щаблі, де вона чогось досягла чи не досягла.

12. Не принижуйте, не вдавайтесь до фізичного і психічного насилля, не ображайте та не висміюйте. Все це шлях до формування заниженої самооцінки дитини.

13. Ніколи не критикуйте особистість, а якщо дитина і вчинила не зовсім добре, то звертайте увагу лише на дії. Тобто замість фрази «ти – лінивий», можна сказати «ти лінишся зробити…». Робіть лише конкретні зауваження, не починаючи фрази типу «ти завжди…», «ти ніколи…».

14. Проявляйте свою любов всіма доступними вам способами.

15. Будьте для дитини гарним прикладом. Достатньо висока думка про себе, впевненість с своїх силах, дії відповідно до власних інтересів – все це аж ніяк не зашкодить дитячій самооцінці.

 

Джерело: https://ru-ru.facebook.com/mpapm/

 

*********************

Посібник «ПОРАДНИК БАТЬКАМ: ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ПІД ЧАС ДИСТАНЦІЙНОГО НАВЧАННЯ ДІТЕЙ З ІНТЕЛЕКТУАЛЬНИМИ ПОРУШЕННЯМИ - 2020 р.» 

у вільному доступі https://lib.iitta.gov.ua/721765/

З іншими творами співробітників відділу освіти дітей з порушеннями інтелектуального розвитку ІСПП імені М.Ярмаченка НАПН України можна ознайомитись 

https://lib.iitta.gov.ua/view/divisions/decid/

 

------------------------------------------------------------

Що таке емоційний інтелект і як він зробить вашу дитину успішною

Загальний інтерес до емоційного інтелекту або EQ виник близько 20 років тому, коли психолог Деніель Гоулман випустив книгу, в якій розповів про його важливість. Сьогодні багато вчених підтверджують, що цей показник відіграє в успішності та загальному благополуччі людини більшу роль, ніж IQ. Розвивати емоційний інтелект краще і легше в дитинстві, та батьки можуть допомогти в цьому своїм дітям.

Батькам не варто забувати про емоційне виховання дітей. Ось поради експертів.

 

Що ж таке емоційний інтелект

Емоційний інтелект і емоційність – це не одне і те ж. Висока емоційність – це бурхлива реакція людини на навколишній світ. Емоційна людина, наприклад, буде жестикулювати і зітхати під час перегляду цікавого фільму. Але це не буде говорити про її розвинений емоційний інтелект.

Емоційним інтелектом володіє людина, яка вміє:

• розуміти і сприймати власні емоції;
• керувати своєю поведінкою під час тих чи інших емоцій;
• розуміти, які емоції відчувають інші люди;
• використовувати знання про свої та чужі емоції для міжособистісного спілкування.

 

Навіщо він потрібен

Сучасні психологи вважають, що люди з розвиненим емоційним інтелектом стають хорошими командними гравцями, лідерами. Вони вміють вести переговори і домагатися свого, при цьому залишаючи про себе приємне враження. Професійні знання, звичайно ж, теж потрібні людині для особистісного та кар’єрного зростання. Але емоційного інтелекту ми навчаємося з найбільш раннього віку, причому несвідомо. Тому батькам варто задуматися про майбутнє дітей і допомогти їм розібратися в багатогранному світі почуттів.

Навчання емоційного інтелекту відбувається, як не банально це звучить, в емоційні моменти життя. Приділяючи увагу емоційному вихованню, батьки збільшують ступінь довіри в сім’ї, можуть вплинути на дітей в потрібній ситуації і виростити цілісну та впевнену в собі особистість.

 

Деякі помилки батьків

Довгий час батьки по всьому світу ретельно стежили за успіхами своїх дітей у навчанні та зовсім забували про емоційне виховання. Стереотипи теж заважають правильно сприймати почуття. Напевно, багатьом хлопчикам забороняли плакати, а дівчаткам говорили, що їм не можна злитися.

Психолог Джон Готман виділяє три типи батьків, які неправильно поводяться з дитячими емоціями:

• Батьки, які відкидають емоції. Вони роблять вигляд, що переживання дитини – це дрібниця, намагаються відвернути дітей від них.
• Батьки, які не схвалюють емоцій. Вони сприймають негативні емоції як неправильні і часто карають дітей за них.
• Батьки, які не втручаються. Вони бачать дитячі емоції, але не знають, як допомогти дітям, тому роблять вигляд, що нічого не відбувається.

Такі підходи не дозволять дитині правильно оцінювати свої і чужі емоції. Психологи, які вивчають розвиток емоційного інтелекту, виділяють кілька золотих правил виховання, яких варто дотримуватися.

 

Чого не потрібно робити батькам

• Говорити дитині, щоб ви зробили на її місці або що їй потрібно відчувати, наприклад: «Ти засмутився, а я б на твоєму місці раділа».
• Карати дитину за прояв почуттів.
• Залишатися осторонь, коли дитині погано.
• Намагатися поставити себе на місце дитини. Вам може здатися, що її проблема є необґрунтованою. Пам’ятайте, що ви сприймаєте світ по-іншому. Дитині не варто бачити ваше несерйозне ставлення до її проблеми.
• Говорити дитині, що її проблема знайома всьому світу, а деяким людям гірше ведеться на світі.

Подібні дії знецінюють і ображають проблему дитини та її почуття.

 

Що потрібно робити батькам

• Якщо дитина зробила щось небажане, дайте коментар вчинку і ваших почуттів. Наприклад: «Я хвилююся, коли ти не піднімаєш слухавки» замість: «Ти жахливо себе поводиш».
• Покажіть зацікавленість в проблемах дитини і беззастережну підтримку . Постарайтеся знайти приводи, щоб похвалити його, а не те, за що можна насварити.
• Намагайтеся зрозуміти, яку емоцію відчуває дитина. Пам’ятайте, що у дитини не такий багатий словниковий запас і життєвий досвід. Вона може просто не розуміти, що саме ЇЇ засмучує. Тому питання: «Що трапилося?», може залишитися без відповіді. Краще вистежити ґрунт навідними питаннями: «Ти не сильно втомився?», «Я бачу, що тобі погано, може, тебе образив однокласник?». Вислухайте відповідь дитини і допоможіть їй описати словами свої почуття .
• Обговоріть з дитиною, як можна вирішити її проблему зараз і що можна зробити, якщо вона повториться.

Подібні дії допоможуть батькам вибудувати з дітьми теплі й близькі стосунки. Але пам’ятайте, що в підлітковому віці діти проходять складний період становлення і гормональних змін. У цей час не варто занадто нав’язувати їм свою допомогу. Тим більше, не варто без її прохання лізти в їх особисте життя – читати листування і щоденники. Так, ви можете зруйнувати довіру.

А ви погоджуєтеся з тим, що людині необхідно розуміти свої і чужі емоції? Чи вважаєте ви, що у деяких людей є прогалини в знаннях про емоції?

 

Джерело: http://www.tutkatamka.com.ua/nathnennya/psihologiya/shho-take-emocijnij-intelekt-i-yak-vin-zrobit-vashu-ditinu-uspishnoyu/

 

////////////////////////////////////////////////////////////////////////////////////////////////////////////////////////////////////////// 

   Пам'ятка батькам першокласника

1. Підтримайте в дитині його прагнення стати школярем. Ваша щира зацікавленість в його шкільних справах і турботах, серйозне відношення до його перших досягнень і можливих труднощів допоможуть першокласникові підтвердити значущість його нового положення і діяльності.

 2. Обговоріть з дитиною ті правила і норми, з якими він зустрівся в школі. Поясніть їх необхідність і доцільність.

 3. Ваш малюк прийшов у школу, щоб вчитися. Коли людина вчиться, у нього може щось не відразу виходити, це природно. Дитина має право на помилку.

 4. Складіть разом з першокласником розпорядок дня, стежте за його дотриманням.

 5. Не пропускайте труднощів, які можуть виникнути у дитини на початковому етапі навчання в школі. Якщо у першокласника, наприклад, є логопедичні проблеми, постарайтеся впоратися з ними на першому році навчання.

 6. Підтримайте першокласника в його бажанні добитися успіху. У кожній роботі обов'язково знайдіть, за що можна було б його похвалити. Пам'ятайте, що похвала та емоційна підтримка ("Молодець!", "Ти так добре впорався!") здатні помітно підвищити інтелектуальні досягнення.

 7. Якщо вас щось турбує в поведінці дитини, його навчальних справах, не соромтеся звертатися за порадою і консультацією до вчителя або шкільного психолога.

 8. Зі вступом до школи в житті вашого малюка з'явилася людина авторитетніша, ніж ви. Це вчитель. Поважайте думку першокласника про свого педагога.

 9. Навчання - це нелегка і відповідальна праця. Вступ до школи істотно міняє життя дитини, але не повинно позбавляти її різноманіття, радості, гри. У першокласника повинно залишатися досить часу для ігрових занять.

                                                                                                          ********* **********************************

Як запобігти обману?
Пам’ятка для батьків

Джерело: https://changeonelife.ua/user_uploads/images/lori-0006568123-bigwww.jpg

1. Сприймайте дитину безумовно. Любіть її не за те, що вона гарна, розумна, здібна, добре навчається, допомагає. Любіть її просто за те, що вона є.
   
2. Можна висловити своє незадоволення окремими діями дитини, але не дитиною загалом.
3. Будьте вірними своєму слову, обіцянкам. Навіть якщо є об’єктивні причини і через якісь обставини ви не зуміли дотриматися своєї обіцянки, не вважайте не гідним для себе пояснити дитині причин, з якої порушили її.
4. Будьте відвертими з дитиною. У побудові правильних і чесних відносин украй важливе бажання дитини бути з вами відвертим. Це бажання можна й потрібно стимулювати. Інколи ви самі можете стати ініціатором ігрової ситуації, де дитина, яка потрапила в скрутне становище, наприклад зламала квітку у вазі, має зробити свій внутрішній вибір на користь правди. При цьому можете сказати, що ви знаєте, хто зламав нещасливу квітку, і краще було б, щоб малюк поділився неприємною новиною раніше, оскільки спільними стараннями можна було б змінити ситуацію. Величезну роль тут відіграє ваша доброзичливість у словах та інтонації.
5. Можна засуджувати дії дитини, але не почуття, хоч якими б не бажаними чи недозволеними вони були. Якщо ці почуття з’явилися, отже для цього є підстави.
6. Незадоволення діями дитини не повинно бути систематичним, інакше воно переросте у її неприйняття.
7. Поступово, але не ухильно знімайте із себе турботу та відповідальність за особисті справи вашої дитини і передавайте їх їй.
8. Оцінюйте наслідки. Коли дитина вперше говорить неправду, необхідно пояснити їй наслідки цього вчинку. Зробіть це без сторонніх. Пояснення необхідне, воно дозволить дитині зрозуміти, що вона не одна у світі, що кожний вчинок має свій відголос — позитивний й негативний. Таке пояснення допоможе їй навчитися думати про майбутнє. Дайте змогу дитині самій залагоджувати наслідки її дій або бездіяльності. Тільки тоді вона дорослішатиме і ставатиме «свідомою».
9. Карайте дитину, залишаючи без хорошого, а не робіть їй погано.
10. Умійте прощати. Якщо ви ввели вдома «статусні» взаємини, без знижки на вік малюка ви ризикуєте виховати замкнену і боязку людину. Адже, даючи маху, дитина думає перш за все, що на неї чекає невідворотне і строге покарання. Відчуття самозбереження і бажання уникнути стає визначальним чинником в поведінці. І тут до брехні — один крок.
11. Посмійтеся разом. На несуттєву брехню можна відповісти з гумором. Насамперед це стосується маленьких дітей, які роблять перші спроби обманути. Залишаючись у рамках гри, ми ніби говоримо дитині: «Ти знаєш, що я знаю». Наш гумор дає дитині відповісти так само весело.
12. Заохочуйте чесність. Не залишайте непоміченим момент, коли ваша дитина призналася вам у чомусь. Повірте, що такі миті в житті дитини дуже важливі. Адже вона робить свій вибір. Не забудьте пояснити, в чому її помилка, але змістіть акцент на момент істини — на те, що ви пишаєтесь тим, що ваш малюк росте чесною людиною.
13. Подавайте власний приклад. Пам’ятайте: ваша дитина — це до великої міри ваш відбиток. Вона звертає увагу на те, що ви минаєте, навіть не озираючись. Ви виховуєте нечесну людину тоді, коли припускаєте можливість збрехати у присутності дитини. Інколи в цій брехні дитині відводиться визначена, нехай на перший погляд безневинна брехня. Наприклад: «Підійди, будь ласка, до телефону і відповідай, що мами вдома немає», — кажете ви і закладаєте цим фундамент для майбутньої брехні.
14. Любіть своє дитя. Якщо ви любите свою дитину — не уникайте шансу дати їй це відчути. Повторюйте частіше ці заповітні слова: «Я тебе дуже, дуже люблю»! навіть якщо дитина вчинила щось погане, все одно повторіть, що любите її. Так ви розвинете в душі малюка упевненість, що попри здійснені ним помилки, що він все одно улюблений і дорогий вам, що ви засуджуєте його вчинок, а не особистість загалом.

 Джерело: https://yunist.org.ua/batkivska-rada/dovidnik-dlya-batkiv/poradi-psikhologa-batkam-shchodo-vikhovannya-ditey.php

***********************************************************************************************************************************

 Виховуємо хлопчиків, виховуємо дівчаток

 (психолого-педагогічні рекомендації гендерного виховання)

• Ніколи не забувайте, що перед вами не просто дитина, а хлопчик чи дівчинка з властивими їм особливостями сприйняття, мислення, емоцій. Виховувати, навчати і навіть любити їх треба по-різному. Але обов’язково — сильно.
• Ніколи не порівнюйте хлопчиків та дівчаток, не ставте одних за приклад іншим: вони різні, навіть за біологічним віком — дівчатка звичайно старші від своїх ровесників-хлопчиків.
• Не забувайте, що хлопчики і дівчатка по-різному бачать, чують, відчувають дотик,по-різному сприймають простір і орієнтуються в ньому, а головне — по-різному осмислюють усе, з чим стикаються у цьому світі. І вже, звичайно, не так, як ми дорослі.
• Пам’ятайте: коли жінка навчає та виховує хлопчиків, їй мало знадобиться свій дитячий досвід. Порівнювати себе у дитинстві з ними — неправильно і морально.

Дорослі, якщо у вас проблема у спілкуванні з дитиною, якщо ви не розумієте один одного, не поспішайте звинувачувати в цьому її.

• Не перестарайтеся, вимагаючи від хлопчиків акуратності і старанності у виконанні вашого завдання.
• Намагайтеся, даючи завдання хлопчикам у дитячому садку, в школі, так і в побуті, включати в них момент пошуку, що потребує кмітливості. Не треба заздалегідь розповідати і показувати, що і як робити. Варто підштовхнути дитину до того, щоб вона сама знайшла принцип розв’язання, нехай навіть припустившись помилок.
• З дівчатками, якщо їм важко, треба разом, до початку роботи, розібрати принцип виконання завдання, що і як треба зробити. Водночас їх треба поступово вчити діяти самостійно, а не тільки за заздалегідь відомими схемами, підштовхувати до пошуку власних варіантів розв’язку незнайомих, нетипових задач.
• Не забувайте не тільки розповідати, а й показувати. Особливо це важливо для хлопчиків.
• Ніколи не лайте дитину образливими словами за нездатність щось зрозуміти або зробити, дивлячись на неї з висоти власного авторитету. Це зараз вона знає і вміє гірше за вас. Настане час, і, принаймні, в якихось галузях, вона знатиме і вмітиме більше від вас. А якщо тоді вона повторить ті самі слова, що їй зараз ви?

Пам’ятайте, що ми часто не дооцінюємо емоційну чутливість і тривожність хлопчиків.

• Якщо вам треба насварити дівчинку, не поспішайте висловлювати своє ставлення до неї — бурхлива емоційна реакція заважає їй зрозуміти, за що її лають. Спочатку з’ясуйте у чому її помилка.
• Сварячи хлопчика, викладіть коротко й точно, чим ви не задоволені, тому що він довго не зможе утримувати емоційне напруження. Його мозок ніби відключить слуховий канал, і дитина перестане вас слухати і чути.
• Перш ніж лаяти дитину за невміння, спробуйте з’ясувати природу труднощів.
• Знайте, що дівчатка можуть вередувати, здавалося б, без причини або без значного приводу через утому. Хлопчики в цьому випадку виснажуються інтелектуально. Дорікати їм за це не тільки марно, а й аморально.
• Майте на увазі, що дорослий, який лає дитину за те, що вона чогось не знає абр не вміє, подібний до лікаря, який лає людину за те що вона, захворіла.
• Постарайтеся, щоб головним для вас стало навіть не стільки навчити чогось, скільки зробити так, щоб дитина захотіла навчитися, не втратила інтересу до навчання, відчула смак до пізнання нового, невідомого не зрозумілого.

Пам’ятайте, що для дитини чогось не вміти, щось не знати — це нормальний стан речей. На те вона й дитина. Цим не можна дорікати. Соромно самовдоволено демонструвати перед дитиною свою перевагу в знаннях.

• Дитина не повинна панічно боятися помилитися. Неможливо навчитися чогось, не помиляючись. Намагайтеся не виробити в неї страху перед помилкою. Почуття страху — поганий порадник. Воно придушує ініціативу, бажання вчитися, та й просто радість життя і пізнання.
• Ви не ідеал, а значить, не зразок наслідування в усьому і завжди. Тому не змушуйте дитину бути схожою на вас.
• Визнайте за дитиною право на індивідуальність, право бути іншою.
• Для успішного навчання ми маємо перетворити свої вимоги на бажання дитини.
• Запам’ятайте: маленькі діти не бувають ледачими. «лінощі» дитини — сигнал не благополуччя у вашій педагогічній діяльності, в обраній вами методиці роботи з нею.
• Для грамотного розвитку потрібно, щоб дитина вчилася по-різному осмислювати навчальний матеріал (логічно, образно, інтуїтивно).

Ви повинні знати:

• З ким приятелює ваша дитина.
• Де проводить вільний час.
• Чи не пропускає занять в школі.
• В якому вигляді або стані повертається додому.

Ви зобов’язанні помітити і відреагувати, коли:

• В домі з’явилися чужі речі (з’ясуйте, чиї вони).
• В домі чути запах паленої трави або синтетичних речовин (це може свідчити про куріння сигарет із наркотичними речовинами)
• В домі з’явилися голки для ін’єкцій, часточки рослин, чимось вимащені бинти, закопчений посуд (це може свідчити про вживання наркотичних речовин).
• В домі з’явилися ліки, які діють на нервову систему і психіку (з’ясуйте, хто і з якою метою їх використовує).
• В домі надто часто чути запах засобів побутової хімії — розчинників, ацетону тощо (це може свідчити про захоплення дітей речовинами, які викликають стан одурманювання).
• Відбулася швидка зміна зовнішнього вигляду та поведінки дітей: порушилась координація рухів, підвищилась збудженість або в’ялість, з’явилися сліди від уколів на венах, розширення зіниць тощо